26 серпня 2026 року близько 9:00 ранку на кордоні Непалу й китайського Тибету стався обвал льодовика, що спричинив крижано-кам’яну лавину та потужний селевий потік. Вода, мул і уламки пройшли через прикордонний пост Расувагадхі та вздовж річок Бхоте-Коші і Трішулі, руйнуючи села, мости, дороги та гідроенергетичну інфраструктуру. До кінця доби повідомлялося про щонайменше 160–170 загиблих у Непалі та Китаї, сотні людей вважалися зниклими.
Перші дні пошуків
27 серпня кількість зниклих сягнула понад 1 300–1 500 осіб, серед яких понад 500 іноземців. МЗС України повідомило про втрату зв’язку з 56 громадянами України: дві туристичні групи по 48 та 7 людей, а також одна українка у складі іноземної групи. 27–28 серпня в Непалі розгорнули масштабну операцію за участі армії та гелікоптерів, але доступ ускладнювали зруйновані мости й розмиті дороги. 28 серпня підтверджено загибель 469 людей у Непалі, того ж дня пошуки призупиняли через негоду й ризик переповнення прикордонного озера.
Масштаб жертв і міжнародна допомога
Станом на 29 серпня, за даними Української правди, підтверджено 586 загиблих; NV повідомляє про щонайменше 626. У Непалі офіційно загинули 579 осіб і 1 924 вважаються зниклими безвісти, у Тибеті «Сіньхуа» повідомила про 7 загиблих і 554 зниклих. Рятувальники в Непалі врятували понад 3 700 людей, китайська влада евакуювала 555 туристів і 499 громадян КНР. Міністр закордонних справ Непалу Шишир Кханал повідомив, що країна скасувала попереднє рішення й допускає іноземних фахівців для робіт у затоплених тунелях та ідентифікації тіл. Міністр фінансів Сварнім Вагле оцінив потреби у відновленні в 4–5 мільярдів доларів.
Залишити відповідь